Людмила Вікторівна виховує трьох дітей. Їй довелося пережити найстрашніше, коли вона з дитиною лежала у лікарні під обстрілами, коли її син тяжко хворів на лейкоз. Їм складно було дорогою до лікарні, проходити всі блокпости. Під час сильних бомбардувань жінка ховала дітей у підвалі – «Був такий період, коли ми обладнали у підвалі місце, троє діток, для того щоб там ховатися. Я починала більше підтримувати діток, як починали стріляти, я починала загравати дітей». Через пережиту стрілянину люди почали боятися навіть святкових салютів, розповідає Людмила Вікторівна – «Ми поїхали у гості до Дніпропетровська і коли, почули салюти, тоді ми подумали, що повернулися додому, і ось стріляють». Її найбільше бажання – зустрітися зі своїми друзями та родичами, яких вона вже не бачила кілька років.