Галина, евакуювавши дітей та рідних до Дніпра, все ж повернулася до Маріуполя з чоловіком. З перших днів великої війни вона почала допомагати місцевим мешканцям та співробітникам. Жінка запасала воду, заготовляла їжу, пекла хліб та допомагала координувати працівників та мешканців порту. Галина та її співробітники примудрялися щодня годувати по 500-600 осіб. Пізніше жінці вдалося виїхати з майже знищеного міста. Нині вона мріє повернутися до рідного Маріуполя та разом із чоловіком допомагати його відновлювати.