Мені 36 років, я в декретній відпустці. Жила в Енергодарі, а зараз перебуваю в місті Перещепине Дніпропетровської області. 

Ми спокійно жили в себе вдома, а 24 лютого прокинулися о п’ятій ранку від вибухів. Взагалі це все шокувало.

Коли до нас зайшли окупанти, в Енергодарі були проблеми з медикаментами, з продуктами, все за пару днів зачинилося. 

У нас своя машина. Ми зібрали речі і поїхали. Звісно, було дуже страшно проїжджати російські блокпости, нас перевіряли, але ми виїхали.

Тепер ми майже два роки живемо в чужому місті. Приємно вражає підтримка людей, волонтерів, організацій. Як виїхали, нам завжди допомагали.

Ми переїхали до Запоріжжя – туди, де є родичі. З наших рідних в Енергодарі ніхто не залишився.

Хотілося б додому, повернутися в рідне місто, і щоб закінчилася війна.