Мені 48 років, проживаю в місті Дружківці, працюю в амбулаторії медичною сестрою, маю двох синів.

Вранці прокинулася від звуку ракети, яка впала в Дружківці. Було страшно.

Лягаємо спати – і страх, щоб все було добре, щоб ракети не летіли. Це дуже багато відбирає сил, коли не можеш спокійно спати. Дуже переживаємо кожну ніч.

Газу не було майже рік. Води також не було. Ми три місяці проживали на дачі, бо там криниця. Світло вимикали, і до цього часу відключають.

Якось страх завжди присутній. Мій чоловік помер дев’ять місяців тому.

Я вірю, що все буде добре. Все буде Україна, все налагодиться, ми переможемо.