Історії, які ви нам довірили
Через бойові дії своїх найближчих людей – дітей та онуків – я не бачила майже рік. Вперше за 80 років я відчуваю себе по-справжньому самотньою. Іноді сяду на лавку і сиджу, а сусіди питають, чого я сиджу. А я відповідаю, що може, хтось приїде. І ці хвилини здаються вічністю.
Так страшно не було навіть під час Другої світової війни. Те, що я досі жива, вважаю дивом. Як нас не бомбили, як нам не страшно було, але Бог нас охороняє. У дворах у нас снаряди не рвалися, але весь рік літали над головами.
Пару місяців тому стало тихо, і ми задумалися про зиму: як до неї готуватися? Батареї у мене в будинку лопнули ще минулої зими. Щоб не замерзнути, мені довелося переселитися в літню кухню.
Наше село не газифіковане, а запастися на зиму вугіллям – проблема. Мало того, що паливо у віддалених районах сьогодні в дефіциті, так ще й ціни на нього космічні – 1 700 гривень за тонну.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
