Я навчаюсь у Харкові. Коли почалася війна, була вдома у Сєвєродонецьку. Прокинулась від того, що батько по телефону налагоджував справи по роботі. Потім я почула гучний вибух, від якого похитнулась квітка на вікні. Тоді я зрозуміла, що на нас чекають страшні часи. Вперше у житті відчула страх за власне життя.

Ми жили без світла, води та газу. Вирішили виїжджати на машині. Було дуже страшно.

Зараз я з батьками живу у Дніпрі. Сподіваюсь на перемогу та повернення всіх окупованих територій.