«Вже першого березня у місті не було ні зв'язку, ні електрики. Відключили повністю все», — розповідає про бойові дії у рідному місті маріупольчанка Юлія Попілянченко. До війни вона жила з двома дітьми та працювала водієм тролейбуса.
У місті були закриті магазини та йшли постійні обстріли. Перебуваючи у гостях, вони потрапили під обстріл із «граду». У будинку, де вони знаходилися, вибило все скло і осколками посікло машини і все у дворі.
Після того, як місто почали бомбардувати з літаків, Юлія наважилася вивозити дітей.
Жінка евакуювалася у Запоріжжі, а коли ракета вибухнула неподалік їхньої запорізької квартири, то вона з дітьми поїхала до Житомира.
.png "Імена")
