Мені 67 років. Я живу у Слов’янську. Рідні виїхали ще у квітні минулого року. Сусіди також виїхали. Я наглядаю за їхнім будинком і житлом брата. Годую домашніх тварин. 

Чутно вибухи зі Святогірська і Лиману. У квітні неподалік ішли бої. Восени і на початку зими було тихіше, а зараз знову гучно. 

Багато людей виїхало, однак немало й повернулося. На дорогах з’явилося більше транспорту, на ринках і в магазинах стало людно. 

Я живу у приватному секторі. Маю огород, тому продуктів вистачає. А на початку війни сусіди віддали свої перед від’їздом. 

Усі війни закінчуються за столом переговорів. І ця має так скінчитися. Однак невідомо, коли це станеться. 

Я хочу, щоб майбутнє внуків було світлим, щоб у них була впевненість у наступного дні.