Місяць в підвалі та могили біля будинків, відсутність світла, газу, води і зв’язку, російські коврові бомбардування та безперестанні обстріли – таким було життя Катерини в окупованому Маріуполі. Жінка на власні очі спостерігала, як будинок за будинком нищився район, в якому вона жила. Дорога до Запоріжжя здавалася вічністю – 10 днів, через 27 принизливих ворожих блокпостів, та зрештою вибратися вдалося.

Катерина згадує, як перші дні на території вільної України раділа простим речам – гарячій їжі, каві, світлу та людям, що могли спокійно ходити вулицями. Переїхавши до Києва, Катерина отримала освіту психолога та вчитися не перестає. Як і мріяти, що колись обов’язково повернеться до вільного українського Маріуполя.