Три роки я прожила під обстрілами. Не хотіла виїжджати з дому до останнього. До війни у мене було добре життя. Я працювала, дитина навчалась. Потім все стало тільки гірше. Ми виїжджали, а потім повернулись 

Добропілля постійно обстрілювали. Не було води та світла. Магазини та аптеки не працювали. 

Я виїхала з дитиною. Не знала, куди евакуюватись. Складно було знайти житло. Зупинились на Полтавщині. Знайомі запропонували приїхати до них. 

Ворог розбиває Добропілля, школи та садочки зруйновані. Місто щодня бомблять шахедами та КАБами. Я все одно хотіла б туди повернутись.