Вчителька молодших класів Галина Вишневська зустріла повномасштабне  вторгнення у селі Мироцьке. Над її будинком російська авіація пронеслася так низько, що з другого поверху жінка могла розгледіти обличчя пілотів. 

Коли 2 березня росіяни із технікою заходили  у село, то розстрілювали по дорозі усіх, хто здався їм підозрілим. Під час окупації тут загинуло понад 10 місцевих. Гатили по будинках. Під час обстрілу зайнялася одна з двоповерхівок, Галині та сусідам вдалося погасити полум'я власними силами. Але в одній з квартир живцем згоріла лежача жінка.

Справжній жах почався, згадує Галина, коли росіяни почали обходи подвір'їв.  Постійні допити, обшуки, приниження. Укриття у сільському клубі після обстрілів завалило, тож близько ста жителів зібралися в одному з підвалів. Галина згадує, як під кінець окупації їй навіть довелося “вчити” одного з окупантів російській мові та літературі.