Все переміщення військ окупантів, а це до 600 одиниць техніки на день, Алла фіксувала та пересилала військовим. Робила вона це з вікна Бородянського психоневрологічного інтернату, місця роботи, яке за 26 років стало рідним. В історії Алли – все, що відбувалося з інтернатом та його підопічними до 5 березня. Потім жінка здійснила відчайдушну подорож до себе додому, щоб вивезти онука. І повернутися до інтернату вже не змогла. Допомагала з відривом. А коли колона з евакуйованим інтернатом дісталася Житомира, перша зустріла її.

І потім витрачала власні гроші, щоб повернути всіх підопічних назад у Бородянку. Тому що вони хотіли. Один навіть пішки прийшов із Івано-Франківської області.