Микола народився в Казахстані, та більшу частину життя провів у Білій Церкви. У радянські часи п’ять років прослужив на Тихоокеанському флоті, багато де бував. 

До початку повномасштабного вторгнення Микола працював на «Укрзалізниці» механіком рефрижераторних перевезень. Робота, завдяки якій він міг знов подорожувати. Війна, на жаль, внесла свої корективи, але ж Микола не залишився осторонь. З перших днів приєднався  до волонтерської організації "Спільно за мир». Взяв на себе відповідальність за транспорт: переганяє машини на фронт, доправляє допомогу військовим. Микола пережив багато втрат, і кожна з них залишила глибокий слід у душі. Каже, що найважча місія білоцерківських волонтерів – це супровід поховань військових.