"Вона мала прожити довге щасливе життя..."

Маленька Мирослава загинула в Маріуполі 29 березня 2022 року. Дівчинці було півтора року. У будинок, де вона перебувала разом із родичами, потрапив снаряд. Поряд із Мирославою загинули її бабуся Світлана Четвертакова, двоюрідна бабуся Ірина Тимощенко та прабабуся Катерина Четвертакова.

З початку повномасштабної війни Катерина Литвиненко разом із донечкою Мирославою мігрували по різних районах міста в пошуках безпечного місця. Наприкінці лютого вони жили на Лівому березі. Цей район одним із перших потрапив під цілодобові обстріли ворога, тож Катерина з донькою та мамою переїхали до Приморського району. Там у будинку на вулиці Бахчиванджі жила її тітка. Проте за кілька днів лінія фронту наблизилась і до цього будинку. Катерина з родичами переїхали в район залізничного вокзалу. Далі сім'я планувала покинути місто.

29 березня 2022 року речі вже були зібрані. Катерина вийшла надвір оцінити ситуацію. Родичі чекали біля виходу з будинку – саме туди і був приліт.

«Вибуховою хвилею мене тільки контузило, а ось моєї родини не стало. Поховати рідних вдалося тільки наступного ранку, під обстрілами. Я ніколи не думала, що буду цілу ніч молитися, щоб їхні тіла не згоріли. Що буду копати могилу для своєї матусі і донечки, але копала. І своїми руками поклала в цю яму свою дитину разом з мамою. Мірося була моїм всесвітом, моїм довгоочікуваним щастям. Донечкою, яку я чекала майже 10 років. Вона мала прожити довге щасливе життя... Якби я знала, що тоді були останні наші хвилини разом, ніколи б не випустила її з рук», – сказала Катерина.

У Мирослави Литвиненко залишилися мама, батько, бабуся та дідусь.

Історія з instagram каналу Victims of russia.