Я з селища Билбасівка. Мені 63 роки. Життя було гарне. У мене звичайна, нормальна сім’я.
Перший день війни був жахливий. Хоча до нас у перший день нічого не долітало, але по радіо ми все чули і по телебаченню бачили. Я нікуди не виїжджала. Постійно тут була.
З водою проблем не було, бо є своя у дворі. У нас приватний будинок. А от із харчами були проблеми. Потрібно було дуже рано їхати й чергу займати. І ціни підлетіли.
Найбільше шокують колаборанти, їх зрадництво. Як вони можуть? Я ніколи не зрозумію цих людей.
Зворушують волонтери. Вони такі розумнички! Стали завозити гуманітарну допомогу, медикаменти. Дуже їм дякуємо. Вони нас сильно підтримали в складний час.
Багато хто з рідних і знайомих виїхали. За кордон ніхто не поїхав, але по різних містах України життя розкидало.
Хочу тільки миру. І щоб усі приїхали додому, щоб рідні повернулися.
