Я з селища Билбасівка. Мені 63 роки. Життя було гарне. У мене звичайна, нормальна сім’я. 

Перший день війни був жахливий. Хоча до нас у перший день нічого не долітало, але по радіо ми все чули і по телебаченню бачили. Я нікуди не виїжджала. Постійно тут була.

З водою проблем не було, бо є своя у дворі. У нас приватний будинок. А от із харчами були проблеми. Потрібно було дуже рано їхати й чергу займати. І ціни підлетіли.

Найбільше шокують колаборанти, їх зрадництво. Як вони можуть? Я ніколи не зрозумію цих людей.

Зворушують волонтери. Вони такі розумнички! Стали завозити гуманітарну допомогу, медикаменти. Дуже їм дякуємо. Вони нас сильно підтримали в складний час.

Багато хто з рідних і знайомих виїхали. За кордон ніхто не поїхав, але по різних містах України життя розкидало. 

Хочу тільки миру. І щоб усі приїхали додому, щоб рідні повернулися.