Коли дізналася про війну, то страх великий був, звичайно. Переживали, постійно дивились новини по телевізору. Чоловік пішов добровольцем на фронт. Через військкомат його не брали, то він знайшов бригаду, в яку добровольців набирали, і пішов разом із ними.

Перед Новим роком у позаминулому році волонтери приїжджали, допомогу привезли велику для добровольців. І на свята від Фонду Ріната Ахметова також привозять нам допомогу. Дуже вам дякую! Іноді важкувато, бо роботу ніде знайти. Але ми з городу харчуємся, закрутки робимо – ось так і живемо.

По-перше, я дуже була шокована тим, що це саме Росія, навіть не очікувала, що вона таке розпочне. Звісно, усе почалося в Донецьку в 2014 році, але я думала, що це затихне, вирішиться якось. А від повномасштабного вторгнення я в шоці була. Я досі не можу прийти до тями. Раніше казали, що ми брати, а потім ось таке утнули! 

У мене просто слів немає, коли слухаєш у новинах, що вони з людьми робили. До нас, слава Богу, це не дійшло, але те, що в окупації коїлося – це жах. 

Хотіла б я, щоб війна вже закінчилася і взагалі її не було. Це все залежить від уряду, мені так здається. Будуть вони перемовини проводити чи ні? Може, росіяни змиряться і відступлять.

Мрію, щоб війна закінчилася, - це головне. Щоб ніхто з дітей наших більше такого не бачив, щоб вони не жили в страху і в муках. Сподіваюся, що в майбутньому відбудуються міста, усе повернеться на свої місця і буде все добре. Головне – щоб закінчилася війна, і люди були живі та здорові.