Ранок 24 лютого почався для Тетяни з вибухів. Початок повномасштабного вторгнення вона згадує як період, коли поміж страхом доводилося щось робити – збирати речі для ТРО, шити тактичні рукавички, підтримувати близьких. В постійній праці і турботі жінка вбачає сенс життя і спосіб опанувати паніку, тому продовжує і зараз працювати на спільну перемогу в волонтерському центрі «Нескорені україночки».