«Війна розірвала наше життя на шматки»

Я була на вулиці, і на моїх очах влучило в будинок. В мене стався нервовий зрив. Шматки шиферу розлетілися на всі боки. Згодом норвежці допомогли нам усе відновити. Ми отримали величезний стрес, і досі машина проїжджає, а ми трусимося.

На якийсь час довелося виїхати до родичів. Вони дали і постіль, і склянки, і подушки, бо ми приїхали лише з документами, більше нічого не було. У нас був такий стан, що не дай Боже.

У жовтні 2014 ми зважилися поїхати та подивитися на наш будинок. Ми їхали потягом і нас обстріляли, за нами летів снаряд. Перед нами йшов потяг, його теж обстріляли. Потяг йшов із запізненням на п'ять годин, всі боялися їхати.

Потім ми приїхали, бо в нас потік котел і треба було ремонтувати опалення. Три місяці не було світла та газу, готували на вулиці. У сусідів заряджали телефон. Нам припинили платити пенсію.

Навіть після того, як ми переїхали на мирну територію, лякав кожен звук, гул літака, салют. Нещодавно повернулися наші сусіди і тепер відновлюють будинок, який було зруйновано у 2015 році.

Прикро, що так склалося. Ми думали, вийдемо на пенсію і відпочиватимемо, їздитимемо до родичів. А вийшло так, що війна нас розділила, розірвала наше життя на шматки. Я не можу поїхати до сестри, а вона не може приїхати до нас. Батьки не мають змоги бачитися з дітьми.