«Війна дісталася й сюди»

Переселенцями не народжуються, а стають, коли війна раптово уривається в життя людей, країну, націю. Так сталося і з нашою родиною. Наша сім'я в складі чотирьох осіб жила в Донецьку, у районі шахти «Октябрська», на вул. Енгельса на початку війни.

Страхи воєнних дій, що відбуваються в районі Донецького аеропорту й у районі шахти «Октябрська», нам довелося терпіти до липня 2014 року. У період обстрілів доводилося ховатися в підвальних приміщеннях.

Через небезпеку для життя наша сім'я була змушена покинути Донецьк 15 липня 2014 року і виїхати до Маріуполя. Там ми орендували квартиру у Східному мікрорайоні. Знайшли роботу, влаштували дитину до школи у вересні 2014 року.

Війна дісталася і сюди. Вона увійшла, нікого не питаючи, і в це тихе затишне місто.

Оскільки наша сім'я проживала на околиці, нам знову довелося пережити жахи війни. Тому що саме ця частина міста неодноразово наражалася на обстріл з боку Широкиного, де йшли бойові дії.

У результаті довелося переїхати до Центральної України, якнайдалі від жахів війни.

До всього того, що випало пережити, додалася ще одна невтішна новина.

Медичне обстеження нашої старшої дочки Анастасії показало ваду серця.

Необхідно було ставити пружинку [оклюдер]. На операцію грошей не було. Лікар підказав звернутися до Гуманітарного Штабу Ріната Ахметова. Ми зателефонували на гарячу лінію, розповіли про свою потребу й цей стан справ, попросили допомоги. Через невеликий проміжок часу нам повідомили радісну новину – пружинка буде, можливість операції реальна.