Коли почалася війна, я була в страху і не розуміла, що робити. Я перебувала у декретній відпустці. Почалась окупація. Росіяни зайшли у село. Магазини й аптеки закрилися. Вулиці спорожніли. Я залишалася вдома, боялася виходити. Води та світла вже не було. Кожен день в окупації був важким і страшним. Потім я вирішила виїхати, бо стало дуже небезпечно та дитина захворіла. Дорога була страшною. У Запоріжжі мене з родиною прийняли волонтери. Звідти ми поїхали далі.

Зараз в окупації росіяни відбирають моє майно, я не можу нічого вдіяти. Тим часом мені доводиться платити гроші за оренду. 

Я дуже чекаю миру. Вірю в те, що зможу все почати наново. Головне, аби всі мої рідні були живими та здоровими.