У 2014 році я переїхала з Донецька в Маріуполь. У перший день війни на роботу я вже не вийшла, щоб не ризикувати життям. Почались обстріли, у сусідньому дворі стояли «Гради». Почались проблеми з водою та світлом. За декілька днів всі комунікації були вимкнені. Воду збирали дощову. Раділи кожній краплі. Я допомагала людям похилого віку, які не могли самостійно себе забезпечити всім необхідним. 

Я з родиною пережила справжній жах. Мені здавалось – це якась гра. Не могла повірити, що таке може бути. 

Ми виїхали, коли потроху почали випускати людей. Моя машина згоріла, мені допомогли куми. У них машина була прострілена, але на ходу. Ми бачили розбите місто. Все навкруги було розбитим, валялись дроти. 

Зараз я з дітьми живу в Бучі. Сподіваюсь на мир. Дуже хочу, щоб діти нормально навчались, подорожували та відпочивали.