Мені 50 років. Я з Маріуполя. За фахом – вчителька математики. Останні два роки не працювала через пухлину в голові. 

Я була шокована тим, що почалася війна. Продуктів не вистачало, але був такий психологічний стан, що їсти не дуже хотілося. Раз на день спускалася до вогнища, щоб щось приготувати. Воду підвозили, але вона смерділа трупами. 

Чотири рази нас з донькою, як то кажуть, «кидали». Ми домовлялися, перераховували кошти, але по нас не приїжджали.

Потім таки приїхали. Ми цілий день добиралися до Бердянська. Переночували й поїхали до Василівки. Там стояли п’ять днів, потерпали від спеки. Окупанти перевіряли все, що було в сумках.

Сподіваюся, що війна закінчиться найближчим часом. Я хочу повернутися в Маріуполь. А ще – щоб донька була щасливою.