З першого дня війни 24.02.2022 до 8.09.2022 ми опинилися в окупації, було дуже страшно, постійні бойові дії поряд з Куп'янськом. Ми з дітьми постійно ховалися в погріб. Вночі літали реактивні літаки, ракети, вдень – гелікоптери над нашими домівками. Джерело світла і газу розбомбили, доходи теж припинились. Дякувати Богу, ми всі в селі допомагали один одному, готували їжу на вогнищі. У вересні нас звільнили наші захисники.

У кінці жовтня дітей вивезли до Харкова, тому що в нашому селі небезпечно було, а дітям треба вчитися. Страх за життя дітей та близьких, коли чуєш як летять гелікоптери, ракети та постійні вибухи.

В окупації ми відрізаними від світла, газу, води, зв'язку, медикаментів, фінансів. Це були тяжкі часи, але завдяки взаємодопомозі, ми вижили. Після звільнення в наше село прилітали ракети, касетна ракета у нас впала десь за 200 м від дому, тряслись вікна, хата, було страшно…