У перший день війни над моїм будинком пролетіла російська ракета. Так я дізналась, що почались бойові дії. Потім у місті почали стріляли сильніше, і я виїхала з міста. Важко було залишити рідну домівку. Мама дуже хворіла, тому згодом я повернулась. Найстрашніше для мене те, що гинуть люди. Життя для кожного – найцінніший дар. Росіяни обірвали тисячі доль.

У Краматорську щодня гинуть люди. Це дуже страшно. Коли ракета влучила у вокзал, то була велика трагедія. 

Два роки тому мама померла, зараз я живу з сином. Дуже хочу, аби у нього було мирне майбутнє. Нехай війна закінчиться, а ми залишимось на рідній землі.