24 лютого 2022-го у нас тихо було, але, пам'ятаючи 2014 рік, ми стали продукти заготовлювати, купувати все. Влітку вже було скрутно, бо не працювали магазини, аптеки, але потім допомога була, тож якось витримали. 

Усе шокувало: і літаки, і ракети. Ми не звикли до цього. 

Ми з дітьми і мамою зі Слов’янська не виїжджали. Психологічних труднощів у нас майже не було, бо ми читали новини і трохи були готові до того, що можуть бути влучання і все таке. Тому дуже на нас це не вплинуло. 

Насамперед хочеться, щоб був мир і весь цей жах, нарешті, закінчився.