Андрій Висоцький —  ветеран та волонтер з Житомирщини.  Все почалося з  Майдану — він тоді виносив поранених під час розстрілів. Служив на фронті, демобілізований за інвалідністю. Він заступник у Пулинській регіональній спілці ветеранів АТО — спільноти, яка не лише об’єднує побратимів, а й підтримує сім’ї військових, організовує допомогу на фронт, створює меморіальні ініціативи та місця пам’яті. 

Після повернення з Донбасу Андрій створив у Пулинах музей учасників бойових дій. Колекцію збирали власноруч: уламки, безпілотник, предмети з передової. У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік організовував самооборону громади, затримував диверсантів, створював блокпости. 

Волонтерить досі — опікується кількома підрозділами, возить допомогу, тримає зв’язок із бійцями, збирає й передає необхідне. Каже: волонтери — «як павуки», тримають країну на невидимій сітці підтримки.

Говорить про найважче: повернення із фронту, каліцтва фізичні та душевні.  А ще про відсутність достатньої психологічної підтримки. 

Розповідь Андрія Висоцького – про те, що війна не закінчується зі складанням зброї. Вона продовжується у підтримці тих, хто воює, у спільнотах ветеранів. Пам’ять про неї зберігається у кожному уламку, в кожному імені, і в тихих кімнатах сільських музеїв.