Валентин Михайлович чекає на перемогу України, щоб повернутись додому і почати відновлювати зруйнований будинок

Я з Оріхова, мій будинок розбили, тому був змушений виїхати з родиною у Запоріжжя. Ми знімаємо кімнату. До війни я жив непогано: в мене був дім, гараж, машина, можливість заробляти. 

24 лютого про початок війни я дізнався, коли був дома. Спочатку у нас ще була електроенергія та вода, нам її підключали. Потім, коли електриків вбило, мережі перестали ремонтувати. На цьому все закінчилось. 

Раніше у нас було хороше жити, але через війну я втратив майже все. У мене в селі була невеличка пасіка, її одразу захопили росіяни. Вони там з першого дня будинок зруйнували: розбиті вікна, вибиті двері, побиті осколками стіни.

Мене шокувала війна. Кому вона потрібна? Українцям вона взагалі не потрібна. Ми жили, працювали, щось заробляли, щось відкладали, якісь плани були. І це все зруйнували російські загарбники.

Поки я був в Оріхові, була гуманітарна допомога, тому моя сім'я не зіткнулась з гуманітарною катастрофою.

Я виїжджав з міста на власному автомобілі. Я забрав з собою свого кота. Багато людей, виїжджаючи, вивозили з собою своїх домашніх тваринок, кішок, рибок, собак.

Поки я не жив у Запоріжжі, то не так боявся обстрілів, хоча в Оріхові багато людей постраждало. 

Ми з моєю сім'єю чекаємо нашої перемоги, а потім будемо все відбудовувати. Ми, українці, працювати не боїмося, так що я думаю, що ми все відбудуємо. У майбутньому сподіваюсь повернутись додому.  

Я не знаю, коли може закінчитись війна. Хочеться, щоб до кінця літа.