Війна зруйнувала рідне місто, забрала дитинство у дітей, ракети до смерті налякали дітей. Змусила неодноразово виїзджати та повертатися додому із-за фінансових труднощів. Дивом залишила у живих дочку, маму та брата, над якими летіли ракети, яких збили над їх подвір'ям. Забрала чоловіка на війну і зруйнувала нашу родину. Діти ростуть без батька.

Перший день, коли дізналися, що почалася повномасштабна війна, був жахливим. Пакували чемодан, бо чоловік в ЗСУ. Тікали закордон, бо треба було рятувати дітей.

Діти самі зрозуміли, що почалася війна, бо летіли ракети.

Найстрашніший був день 8 листопада 2022 року. Мама, брат і донька потрапили під обстріл ракетами с-300, які знесли півдома. Вижили, бо вчасно заховались у підвалі.

Авжеж, ми стикнулися з психологічними проблемами. Зруйноване життя, бо нема домівки. Жах після обстрілів, страх, панічні атаки. Знедолені діти, які ростуть без батька, бо він на війні. Страх за нього.

Також були труднощі гуманітарні. Нестача води, їжі, ліків. Свердловина дає воду, їжу привозять по величезним цінам.

Моя дитина була свідком травмуючих подій. Коли вибухнула ракета над будинком, де була донька. Знесло кришу і винесло вікна у домі. Потрапило все подвір'я. Дочка у шоці була.