Мене звуть Анастасія. Мені 10 років. Я трохи відрізняюся від інших дітей, адже я дитина-інвалід. Але це не заважає мені мріяти, радіти життю та любити свою сім'ю.

Найбільше я люблю свята. Це ті дні, коли ми збираємося всією родиною за одним столом, готуємо смаколики, розповідаємо цікаві історії та просто насолоджуємося спілкуванням.

На жаль, війна змусила нас покинути рідну домівку, школу та друзів. Мені дуже не вистачає мого дому, моєї кімнати, іграшок та книг. Я сумую за своїми однокласниками, з якими ми ділилися секретами, грали в ігри та просто веселилися.

Я мрію про те, щоб війна закінчилася, і ми знову змогли повернутися додому. Я вірю, що мої мрії обов'язково здійсняться. Я вірю в нашу перемогу!