Війна змінила не тільки місце проживання, а й погляди на всесвіт.
Ми покинули домівку 26 лютого, виїхали з сім'єю спочатку до батьків, в Ізюмський район. Під Волоховим Яром натрапили на руських, які відкрили з автомата по нас вогонь. Діти спали, в цій ситуації тільки ми дорослі психологічно постраждали. Повернулись знов до Харкова в цей же день, вирішили зупинитись у знайомих, у них гарний підвал, але наступні дні пішла авіація на Харків. Тут психіка і у дітей порушилась. Потім виїхали до Полтави. Наразі зі старшим сином працює психолог (він досі боїться, що літак скине на нас бомбу). А з меншим і психолог і логопед (є проблеми з мовленням). В перші дні війни в Харкові було скрутно найти хліб, та іншу їжу. Але переїхавши до Полтави, ми отримували гуманітарну допомогу.