Коли почалась війна, ми прийняли рішення залишитися вдома, бо у нас лежача родичка. 

Я працюю в клубі, допомагаю розміщувати та роздавати гуманітарну допомогу. Місцевим вона дуже потрібна, бо бувало, що люди виїжджали з села і покидали на самоті своїх старих батьків. А коли єдиний магазин закрився, люди похилого віку не мали змоги купити собі хліб, тому ми доставляємо його зі Слов’янська.

Шокують смерті. Жінка, мати чотирьох дітей, пасла корову. Почався обстріл, жінку поранило. Її намагалися врятувати, повезли у Дніпро, але лікування не допомогло.

На мою думку, війна закінчиться, коли щось зміниться у людей в головах.