Моя родина з Харкова, разом з дітьми була вдома, коли близько п'ятої лунали перші. Всередині все стисло, почала переживати за малечу. Ми втратили 1 березня 2022 року житло. Добрі люди відгукнулися та віддали речі та взуття для дітей та мене. Ми не можемо відбудувати поки житло. На це потрібні великі гроші. Я працюю в декілька змін, але і того не вистачає. Разом з дітьми дуже мріємо повернутися додому, сісти разом, як я з ними сідала раніше в коло та грати в ігри, або збирати пазли. Дякую небайдужим людям, які нам допомогли в перші два місяці. В нас з'явилися речі. Війна забрала також деяких рідних. Було приємно, коли привезли для дітей смаколики та іграшки. Вони зраділи що в них з'явилися іграшки. В нас залишився годинник настінний, на ньому зупинено час рівно в мить авіаудару.