Вдома, в ліжку війна мене застала. Я не виїжджала: і всю окупацію, і зараз в місті знаходжусь. Вода, їжа, світло, ліки – нічого цього не було. Магазини, аптеки не працювали - ми жили на те, що було вдома.

Найбільше шокував останній обстріл на Пасху, коли діти загинули.

Думаю, що війна закінчиться, коли окупанти підуть з нашої землі. А про яке майбутнє можна думати зараз? Війна йде. Кожного дня кудись прилітає, навіть не знаю, чи буду я через день жива. Зараз не можливо про щось думати, планувати.