Мене звуть Юлія. З Фондом Ріната Ахметова познайомилася, коли жила у Маріуполі, 2018 рік. С початку повномасштабного вторгнення я переїхала на Волинь, зараз тут і проживаю. До цього проживала в Маріуполі.

У мене є мама, тато, сестра і кицька з Маріуполя. Загалом все, як у всіх людей. Живу в селі, працюю в місті. Дуже погано і складно добиратись до роботи, дуже маленька зарплата, орендувати квартиру в Луцьку немає можливості. Та й таке...

Війна вигнала нас з Маріуполя. Вона послала нас невідомим шляхом, невідомо куди. Забрала життя багатьох людей. У мене в сім'ї всі живі, вдалося навіть забрати кішку і равликів, тому добре, що так є.

Мрію, щоб Україна була ідеальною країною, де навіть з будь-якого села легко доїхати до міста, не треба чекати на морозі дві години маршрутку і невідомо, чи вона буде, чи не буде; щоб дороги були розчищені; щоб влада була хорошою та дослухалася громадян; щоб не було корупції; щоб було легко здати на права; щоб було доступно купити машину; щоб водії їздили як водії; щоб Україна стала справжньою країною, а не таким явищем як зараз; щоб Україна відвоювала свої території; щоб закінчилася війна; щоб Україна перемогла і хлопці відновилися і повернулися додому, відкривали свій бізнес та жили життям.

У Миколая хочу попросити подарунку; справжнього матеріального подарунку, щоб це принесло мені щастя.