Я Ілля, мені 16 років. Я мешкаю в дуже гарному місті з назвою Вінниця. Після нападу на нашу країну моя родина залишилась жити в рідному місті, хоч мамі це рішення далось нелегко. Тому що родина в нас багатодітна і найменшій сестричці 2 рочки. Друзів в мене стало менше, тому що багато переїхали за кордон.

Війна - це дуже страшно, не за себе, за своїх рідних, після кожного вибуху починаєш обдзвонювати рідних з одним питанням: у вас все добре? Звуки вибухів назавжди залишаться у нас в голові. Найбільше я сумую за звичним життям підлітка. Я вдячний мамі і Богу за можливість жити. Я мрію про мир в Україні, я мрію, щоб ворог відповів за всі звірства проти нашого народу. Слава Україні.