Після початку війни почалися вибухи. Я постійно спала у верхньому одягу, аби у будь-який момент вибігти на вулицю. Багато людей виїхало з села. Відчуття спустілого міста було дуже незвичним. Я звикла до дитячого сміху та скупчення людей на вулицях. Війна все змінила та змусила рідних людей розлучитись.

Мій племінник загинув від нещасного випадку. Я дуже важко переживаю втрату рідної людини.

Все життя я бігла від надзвичайних ситуацій. Після трагедії на ЧАЕС переїхала на Сумщину, тепер живу на Рівненщині. Сподіваюсь, це мій останній прихисток. Сподіваюсь лише на краще.