Пономаренко Єва

Кам’янський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, учениця 10 класу

Надихнув вчитель української мови та літератури Сівер Лілія Анатоліївна

"Війна. Моя історія"

Знову виють сирени, наче голодні вовки.

Дрони зранку літають.

Проганяєм погані думки,

Бо вороги про них не знають...

Слава бійцям, слава!

За захист наших міст!

Слава бійцям, слава!

Вистояв київський міст.

Ракети крилаті пускають…

Мобілізується русня.

Про нашу єдність нехай не забувають.

Вони не змінять нашого буття.

Українці, вперед до перемоги!

У наших жилах сміливість козаків,

Ми віримо в єдиного Бога!

Перемога за нами на багато віків!

Війна породжує страх, горе та смерть і це неможливо змінити. Ворог невпинно знищує будівлі, інфраструктуру та мирне населення. Путін розв’язав війну і дуже складно повірити, що це відбувається з нами. У день, коли почалася війна, 24 лютого 2022 року, я не пішла до школи. Ранок почався звісткою про війну, ми назавжди втратили спокій та можливість жити як раніше. Будні заповнили біганина до бомбосховища та страх, що, мов той звір, тримав нас у лещатах зранку до пізньої ночі, не відпускаючи.

Мій страх відбивався в обличчях батьків, і я не знаходила порятунку у тиші, його не було. Мама підготувала тривожну валізу і не випускала телефон з рук, ніби він міг нам чимось допомогти (зв’язку не було від слова «зовсім»).

Минуло майже два роки війни… Минув страх бездії, а натомість поселилася гордість за свою країну, за героїв, які щоденно боронять нашу землю від кровожерливого звіра - окупанта – росії.

Українці щоденно жертвують свої кошти на благодійність. Ми з родиною надіслали кошти на берці, теплу форму, бафи, бронежилети та шоломи. Замість того, щоб ховатися і боятися, українці донатять на дрони, байрактари, квадрокоптери.

На війні багато героїв… Для мене одним із захисників Запорізької області є стрілець Ден.

Ден - це герой із Запоріжжя, солдат і стрілець, який вступив до Національної гвардії України на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Він не має сумнівів щодо необхідності брати до рук зброю та захищати свою країну від окупантів. Ден відразу вирушив на передову, невдовзі опинився на фронті в Запорізькій області, розповідає про роботу підрозділів 23 окремої бригади ОГП "Хортиця" Південного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

Участь у бойових діях стала для нього реальністю, і він згадує один із боїв, у якому їм вдалося знищити техніку противника і запобігти втратам серед особового складу. Ден підкреслює власну віру в перемогу та важливість роботи на передовій. Він відзначений орденом "За мужність" ІІІ ступеня за сумлінне виконання обов'язків, відданість військовій присязі та українському народу.

Вважаю, ця війна стала народною для України і показала, що українська ідея є сильною та всенародною, а боротьба за свободу є символом єднання країни від сходу до заходу, від півночі до півдня. У цій війні кожен боєць має свій унікальний шлях та історію. Людина на фронті щосекундно робить внесок у боротьбу за свободу та незалежність нашої країни. Є різні шляхи та долі, але всі вони об'єднані загальною вірою у перемогу.

Це наше життя… Ось як це зараз виглядає… Ми бачили смерть, чули смерть, відчули смерть… Але не всі померли… Герої війни рятують наше життя та ведуть Україну до перемоги. Їхня відвага і безкомпромісний дух надії залишаються нашою опорою в цих найтемніших часах. Бійці не тільки захищають нашу країну, а й дарують нам віру в майбутнє.

Ці справжні герої варті нашої поваги та підтримки, і завдяки їм ми змінимо хід історії нашої України.

Ця війна, безумовно, вимагає великої відданості та мужності від тих, хто бере в ній участь. Вона залишає невиліковні рани в серцях рідних та близьких загиблих воїнів. Але вона також підкреслює важливість єдності, підтримку і визнання жертв та подвигів тих, хто стоїть на передовій у цій нелегкій боротьбі за незалежність та мир в Україні.

Вірю, Україна після війни розквітне… Ми відбудуємо кожен будинок і посадимо багато квітів, встановимо меморіали героям у кожному місті України.

Я бачу свою країну вільною, мирною і такою ж красивою, як раніше. Важкі часи ми залишимо у минулому. Сьогодні ми платимо високу ціну за незалежність, свободу та мир. Моя нація міцніє, сила зростає, хоч за кожною кулею, що влучила, стоїть життя, яке обірвалося. З кожною сльозинкою та болем ми стаємо незламними. Все має свій початок та свій кінець… Так і ця війна відійде у минуле. А залишаться золоті пшеничні поля, блакитне небо, червоні кетяги калини та незалежність.