У перший день війни я відчула справжній розпач і паніку. У місті закрилися магазини та аптеки, не було продуктів і ліків. 

Я вирішила виїхати з міста власними силами, бо залишатися стало небезпечно.

Під час війни мені допомагали добрі люди. Я вважаю, що війна показала, наскільки важливо підтримувати один одного. Мій брат живе далеко, і я дуже за ним сумую, але ми підтримуємо зв’язок, наскільки це можливо.

Зараз я живу, намагаючись зберігати спокій. Бачу своє майбутнє світлим і сподіваюся, що колись війна залишиться лише страшним спогадом.