Шевчук Юлія

10 клас, Побузький ліцей Побузької селищної ради

Вчителька, що надихнула на написання – Литвинюк Інна Леонідівна

Війна. Моя історія

Моє життя змінилося на до та після 24 лютого 2022 року. В моїй країні розпочалася війна. 23 лютого я лягала з думками, як провести свій новий та чудовий день! Заснула я дуже швидко, бо вранці потрібно було йти на тренування. Але цього разу моїм думкам не судилося справдитись. Мене розбудила мама і сказала, що почалась війна, я думала, спросоння нічого не розуміючи, що ненька жартує. «Подивись новини, якщо мені не віриш», - розгублено запропонувала вона. Жахливі новини в усіх Telegram каналах і чатах: “…війна, обстріли, евакуація, бомбосховища, руйнація …”. Мені було дуже страшно, усвідомила матусині слова тільки тоді, коли пересвідчилась, що це - сувора правда. Я почала допомагати складати найважливіші документи та речі, щоб все було під руками. Рішення щодо подальших наших дій приймалися миттєво: піти до магазину, купити продуктів на найближчий час, подзвонити рідним, з’ясувати місце розташування найближчого укриття. Ідучи ми помітили, що люди поводять себе не так як завжди, їх на вулиці було дуже багато. Односельці почали скуповувати все, що тільки бачили . Навіть те, що їм не потрібно.

Рішення про відправку нас із братом до бабусі матері далося важко, але там було набагато безпечніше. Звечора почали лунати сигнали повітряної тривоги, і тоді разом із нами до села поїхала улюблениця родини, кішка. Вона дуже боялася і не розуміла, що відбувається, їй було страшно, але не тільки їй, а і нам. У селі не було чути сигналу повітряної тривоги, тоді нам телефонувала матуся та повідомляла, щоб ми були готові залишити домівку та спуститись до підвалу.

Ми почали чути гул літаків, гелікоптерів. Страх розривав все наше єство.

І з таким страхом ми жили сім місяців, доки до нас не прилетіло три ракети, зруйнувавши електропідстанцію. Я була одна дома, але мені не було так страшно, як моїм батькам, яких не було поряд. Батьки дуже хвилювалися, тому при першій можливості приїхали та відвезли мене до села. Перебувала я там дві доби, а потім разом з батьками повернулися знов додому. Війна дуже змінила моє життя. Вона показала мені реальність цього світу: жорстокість та безжальність. Зробила мене дорослішою, показала мені справжніх друзів, тих, хто насправді здатен підтримати у важкі часи. Моє життя змінилося назавжди, я стала іншою людиною.