Фурман Дмитро, 10 клас, Голозубинецький ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чорна Наталія Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна стала для мене та кожного українця важким випробуванням. Вона змінила мій погляд на плин часу та майбутнє, внісши свої корективи.Ця непрохана гостя увірвалася раптово і змінила його кардинально: вона перетворила кожен день на боротьбу. Спочатку було відчуття безвиході та безпорадності.

Я бачив як мої рідні, друзі та і я сам намагалися знайти вихід з цього хаосу думок та страху.

Раптово усі мрії й життєві плани стали неважливі перед лицем біди. Проте, потрібно було якось жити далі. Спочатку лякало все: літаки над оселями, звуки далеких вибухів, постійні сирени тривоги й навіть ракети. Але час спливав і я зрозумів, що не можу стояти осторонь, коли навкруги коїться таке.

Я пішов до своїх друзів і ми разом вирішили допомогти ЗСУ, адже вони - наші захисники, наші янголи, що боронять спокій і дім.

Спочатку ми пройшлися по домівках своїх родичів і назбирали різного ганчір'я, щоб пізніше сплести з нього захисні сітки.Потім ми допомагали щоразу дорослим готувати їжу на посилки для фронту, збирали речі й облаштовували усі нежилі будинки в селі для проживання там переселенців, яких ставало дедалі більше у Голозубинцях. Звичайно, усі ці та інші справи ми робили не одні. Враз згуртувалися усі жителі села і ті, хто донедавна здавався чужими, став в одну мить рідними. Усе робилося з запалом віри у нашу перемогу та якоюсь неймовірною надією. Кожен робив свій внесок: хтось йшов до лав ЗСУ, а хтось займався волонтерством. Усі розуміли, що навіть маленькі вчинки мали велике значення.

Моє життя змінилося. Війна відкрила в ньому нові горизонти: витримку, вірність, силу та непоборне бажання жити у своїй вільній країні. Вона навчила відповідальності, і не лише за себе.

Звичайно, війна забрала уже багато життів. Не оминула вона і моє село: забравши у свої обійми смерті трьох героїв -  журавлів. Що стало надзвичайним ударом не лише для їх родин, а й для усієї громади. Та я знаю, що їх жертви недаремні та ми обов'язково переможемо.

Війна - це час випробувань, час віри. Це шлях болю та страждань і шлях надії.

І ця дорога тепер нерозривно пов'язана з моїм життям та добробутом цілої країни. Я готовий йти далі, адже твердо знаю, що з нами Бог, а отже і світле майбутнє.