Мені 71 рік, живу у Слов’янську. У мене сім’я з шести чоловік: донька, син, онуки. Війна мене застала на рибалці. Всю весну і літо нам скрутно було з їжею, водою, газом. А потім зробили, тепер все добре.

Шокував сам напад Росії на нас -  такого ніхто не міг подумати. Коли погнали рашистів, це було саме приємне.

Рідню розкидало по всій Україні. Залишилися ми вдвох із жінкою, ще з Часового Яру сестра жінки до нас приїхала.

В майбутньому, звісно, хочеться процвітання. Щоб те, що рашисти поламали і побомбили, все відновили, і вся рідня приїхала додому.