Я мешканка Краматорська. У лютому напередодні війни у мене помер чоловік і я досі не можу прийти до тями. Хворію сильно. Я з кімнати майже нікуди не виходжу. Одного разу тільки вийшли за гуманітарною допомогою і за ліками. 

Війна дуже погано вплинула на здоров'я і на загальний психологічний стан. Коли стріляють, я аж підскакую на ліжку. 

У родичів уже другу добу немає ні світла, ні опалення. Я їм пропоную приїхати до себе - погрітися і їсти приготувати. У мене приватний будинок.

Син працює. О четвертій ранку прокидається, о п'ятій іде на роботу. Зі мною живе тринадцятирічна внучка. Весь час за них хвилююсь. 

Будемо сподіватися, що війна до літа скінчиться.