Історії, які ви нам довірили
«Я астматик, інвалід 2-ої групи, ночами сплю погано. 24 лютого я заснула тільки під ранок. Коли пролунав дзвінок, і племінник сказав, що почалася війна, я не могла в це повірити. У нас у місті одразу спорожніли продуктові магазини. Хліб давали по одному буханцю у руки. Мої діти були в Маріуполі, і зв'язок з ними був відсутній. Я не знаходила собі місця від хвилювання, тож роздавала гуманітарну допомогу, щоб відволіктися від поганих думок», - розповідає Лана Величко з Лисичанська. Коли діти вийшли на зв'язок, жінка вирішила виїжджати із міста. З собою взяла лише невелику сумку та чотирьох котів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
