Тамара Володимирівна живе в Красногорівці ще з 1971 року. З сумом згадує, яким красивим було місто, сповненим життям, всюди цвіли троянди. Через активні військові дії значна частина жителів поїхала хто куди. Жінка мріє про мир і тишу, тому що дотепер можна почути постріли.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: