Після обстрілу в моїй квартирі вилетіли вікна. Я спустився в підвал та ночував там. Четвертого березня я перейшов до укриття в «Азовсталь», бо знав, що там були запаси їжі та води. Там я прожив вісімнадцять днів. Військові нам давали їжу, хоча у самих закінчувались запаси. 

Наприкінці березня в укритті пошкодило дах, тож я вирішив виходити з міста пішки.

Я побачив, як автобус окупантів вивозив людей. Я туди сів та поїхав до Нікольського. Там я записався на евакуацію до Запоріжжя. Потім дізнався, що евакуації не буде, тож я перейшов до іншого села, а звідти я вже дістався Запоріжжя. Там я прожив чотири місяці. Компанія «Метінвест» мені надала роботу та кімнату у гуртожитку. Зараз я живу в Києві, знайшов тут роботу. Я б хотів повернутись в український Маріуполь. Дуже чекаю на завершення війни.