Вісім місяців я прожила в окупації з трьома дітьми. З першого дня війни росіяни зайшли у Розівку. З родиною поїхала до батьків. Ночувати їздила додому. Обстріли були дуже сильні. Росіяни підірвали склади у селищі. Не було світла й води. Я поїхала до батьків у сусіднє село. Туди також прийшли росіяни. З дітьми повернулась додому, бо я  хвилювалась за своє житло. 

Було дуже страшно, бо я держслужбовець. Я боялась, що росіяни будуть мене залучати до співпраці, але вони до мене не прийшли. 

Я вирішила виїхати до Запоріжжя, бо дітям потрібно були йти до школи. Через два тижні я повернулась в окупацію, бо треба було вирішити питання з будинком. Я допомогла батькам з полями та майном, запасами дров. Потім з чоловіком виїхали знову до Запоріжжя. Я дуже хочу додому. Мрію, щоб закінчилась війна, хочу побачити своїх батьків, які залишились в окупації.