Саакян Леонід, 8 клас, Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови" Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бугакова Світлана Василівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Яке гарне слово «Воїн»! А чи задумувались ви над питанням: «Скільки пошани, доброти, відваги, доблесті, мужності воно вміщує?»

Зараз у нас складний час – війна. І кожен переживає його за велінням долі, серця й виховання. Так склалося, що моя родина вдруге стала переселенцями. Рідна домівка, кохане місто назавжди залишились у моєму житті. Раніше я не цінував спілкування, мені було начхати на оточуючих. Ходити до школи – квест, який не хотілося проходити. На зауваження дорослих просто не зважав.

Але в одну мить усе змінилося. І ця зміна – не лише наслідок трагедії війни, а й усвідомлення того, що допомога навколо нас – це люди, які здатні на великі кроки, на подвиг заради інших.

Взірцем воїна для мене став рідний дядько. Саме він навчив цінувати життя, працю інших, поважати старших, себе. Кремезний чолов’яга, велетенського зросту з карими очима і лагідною посмішкою став воїном світла. Я постійно згадую його життєве кредо: «Люби людей і поважай думку кожного!» Ось так і треба жити – нести повагу, доброзичливість у народ, бути готовим битися за людей, їхнє сьогодення та майбутнє. Ніколи не зважати на прикрості та незгоди, бути незламним та сильним.

На жаль, він уже ніколи не провідає нас, не вип’є кави з улюбленим тістечком і не почне набридати своїм моральним вихованням. Вірю, що дядько недаремно втратив життя, що Перемога буде за нами.

І зерно істини проросте у кожному подиху дитини. Ми вистоїмо, бо сила допомоги, сила людяності – це незламна стіна, що захищає нас від темряви. І кожен, хто простягає руку допомоги, стає частиною цієї стіни, частиною великої Перемоги!