61-річного Павла Кравця розстріляла ворожа диверсійно-розвідувальна група у селищі Велика Димерка на Київщині. Поряд загинув також його друг Віктор. Того дня, 11 березня 2022 року, вони їхали на підприємство, де працювали, щоб забрати трудові книжки колег і ключі від транспортних засобів.

«Він заплакав, а я запитав, чому і кажу: «Усе буде добре»

Павло Кравець був родом із селища Велика Димерка. Там зростав і ходив до школи. Згодом навчався у професійно-технічному училищі №17 в Києві. Працював водієм. Останній період життя був завідувачем гаража в автотранспортному підприємстві, що займається вантажними перевезеннями.

Багато років разом із дружиною співав у хорі «Калинонька» у Великій Димерці. Після пандемії ковіду перестав відвідувати хор, але під гітару вивчав все нові і нові українські пісні. На дозвіллі також любив їздити по гриби.

«Батько – це людина з великої літери. До нього щоранку приходили всі сусідські діти, називали його «Дід Паша» або «Дядя Паша», а він їм постійно якісь ігри придумував. Тато поважав друзів, сусідів, дуже любив свою велику родину. Ходив до церкви. Веселий, товариський, добрий, останнім поділиться», – розповів син Сергій.

Напередодні загибелі батька Сергій вивозив сімʼю на Тернопільщину. Він пригадав: «Я прийшов до тата, розповів, що везу діточок і дружину, вона ще й була на крайньому терміні вагітності. Він заплакав, а я запитав, чому і кажу: «Усе буде добре». Потім додзвонитися не міг, ніхто слухавки не брав. Видзвонював знайомих і дізнався, що він із колегою перестрілися з ворожою ДРГ, у них стріляли впритул», – розповів Сергій.

Павла Кравця поховали в рідному селищі.

У нього залишилися дружина, два сини з сім'ями, онуки.

Історія з instagram каналу Victims of russia.