Перепелиця Софія, 8 клас, Опорний заклад освіти "Чорнобаївський ліцей Чорнобаївської селищної ради" 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Саюн Світлана Григорівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Цей ранок запам'ятається всім назавжди. Мене розбудили батьки, і перше, що я почула це були слова: «Прокидайся, почалася війна». 

 

Я не могла повірити в те, що почула. В кімнаті запанувала тиша, та світ наче зупинився, розколовшись на «до» і «після».

 

Саме цього дня мій брат святкує день народження. Я з сім'єю чекали на це щасливе свято. Ще за день до цього ми будували плани: обговорювали святкове меню, вибирали подарунки, розмірковували, як найкраще привітати брата. Здавалося, що завтра буде звичайний день . Хто б міг подумати, що все зміниться за одну ніч.

 

Перші дні були складними для всіх - страх, розгубленість та нерозуміння, що робити далі.

 

Знайомі, з якими ми раніше просто спілкувалися, стали однією родиною. Ми сиділи в кімнаті, яку вважали, за правилом двох стін, найбезпечнішою в нашому домі. А поруч зібрана з поспіхом тривожна валіза.

 

 Всі разом сиділи в темряві, вимкнувши світло, щоб не привертати зайвої уваги.

 

Світ довкола миттєво змінився: вулиці нашого містечка були спустошені та мовчазні, всі звичні звуки розмов, дитячих голосів, машин зникли. Ми, звичайні мешканці нашої країни, стали свідками цих страшних подій. Але наш народ небайдужий та в перші ж години почав діяти.

 

Люди почали активно організовувати збори коштів на підтримку ЗСУ, забезпечувати гуманітарну допомогу для тих, хто постраждав, та добровільно вступали до лав територіальної оборони, щоб захистити рідну землю.

 

 В Інтернеті українці підтримували один одного, демонструючи небайдужість і згуртованість. Дивлячись на це все, я розуміла, що не можна залишатися осторонь та потрібно також робити якийсь внесок.

 

Моя родина донатить на Збройні Сили України та розуміє, що кожен донат наближає нас до перемоги. Ще ми долучаємося до зборів та надаємо інструменти і будівельні матеріали нашим військовим. Багато знайомих пішли захищати нашу країну добровольцями. Ми підтримуємо зв'язок з ними та допомагаємо зібрати кошти на все необхідне, про що вони просять. 

 

Від себе надсилаємо посилки з теплим одягом, смаколиками та з вірою і побажанням швидшого повернення додому живими та неушкодженими

 

Ми всі розуміємо, що війна не може обійтися без втрат. На початку війни мій хрещений батько пішов захищати наші землі. Через певний час ми дізналися, що він вважається зниклим безвісти. 

Після місяців очікування і надії прийшла звістка, що він повернувся, але не так, як ми хотіли: на жаль, на щиті, навіки залишившись вірним своїй присязі та своїй Батьківщині. 

Він назавжди залишиться для нас справжнім Героєм. Він - людина, яка віддала життя заради нашого майбутнього. Вічна пам’ять Герою.

Війна триває, але доки ми разом, то нас ніхто не здолає.

Ми не скорилися, не зламалися під натиском, а навпаки - згуртувалися ще міцніше.

Наша єдність - це найсильніша зброя, ми вистоїмо та збережемо свою ідентичність, незалежність й свободу. Щоб не було - вистоїмо та переможемо!