Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Владислав Замятін

"Війна – одна з найгірших подій, яка може статися з країною"

переглядів: 90

Владислав Замятін

Відокремлений структурний підрозділ Фаховий коледж звязку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і звязку, 3-12

Вчитель, який надихнув на написання есе: Борик Ірина Дмитрівна

"Війна. Моя історія"

Війна – одна з найгірших подій, яка може статися з країною, сім'ями та навіть окремими людьми. Це ті часи, коли один момент може змінити усе життя.

Мою історію я хочу почати ще з дня, коли про війну ще ніхто навіть не думав. Увечері того дня я відпочивав у своєму ліжку, їв піцу, а єдиною моєю проблемою було те, що завтра мені доведеться йти до школи.

Але наступного дня життя мільйонів людей поділилось на дві частини – почалось вторгнення на землі України. Тоді ні я, ні моя сім'я не могли повірити своїм очам. Тоді ми прокинулися не від дзвінка годинника, а від близьких вибухів.

У перші дні ми не знали, що робити. Кожен звук міг підняти паніку в домі й стати причиною безсонної ночі. Найбільше всього постраждала моя бабуся. Це вже не перша війна, яку вона бачить перед своїми очима. Звук тривоги і вибухів дав їй згадати про ті далекі, але все ж таки жахливі часи. Ці дні ускладнювало те, що нам не було нікуди виїжджати, тому я не міг навіть на невеликий час забути про жахи, які відбувались навколо. Але все ж таки треба щось робити. Моя сім’я заклеїла вікна, а деякі навіть прикрила, придумала плани та місця, куди іти, завжди зв’язувалась з іншими родичами.

Однак, наступною зимою життя ставало тільки складніше. Більшу частину дня не було світла, а іноді це могло тривати по три дні поспіль. Ще тією зимою в нас майже не було опалення. Я все ще пам’ятаю, як нам приходилось сидіти на кухні при свічках, де готувалася вечеря, щоб хоча б трішки зігрітися. Потім під час довгих відключень зникало не лише світло у квартирах, а ще і мобільний інтернет та зв’язок. Тоді мені з батьком доводилося виходити у мороз, щоб знайти навіть надію на зв’язок з світом навколо нас.

Дні йшли, але нічого не змінилось. Бували щасливі дні, де ми знаходили радість навіть у маленьких речах, бували і сумні, де здавалося, що нічого гарного вже не буде у житті. За цей час ми посміливішали. Тепер ми знаємо, що робити, не панікувати і головне, ніколи не здаватися.

Моя історія показує, що незважаючи на ніякі перешкоди, наш народ не зломився і ніколи не зломиться. Як писав Тарас Шевченко у своєму творі: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!» Ця цитата добре пояснює наші дії. Які б не були події, що очікують нас у майбутньому, ми будемо боротися та відстоювати наші землі.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Одеса 2023 Текст Історії мирних жінки молодь діти психологічні травми безпека та життєзабезпечення перший день війни Конкурс есе 2023
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій